Старки в Тель Лахиш, Город Лахишь, Национальный парк Тель Лахиш,Архиологи в Тель Лахиш,#
Тель Лахиш
|
 |
 |
 |
| Заказать экскурсию | Google карты | Яндекс карты |
Тель Лахиш
В Британском национальном музее хранится удивительное произведение искусства, привезенное из Ниневии, из дворца правителей. На барельефе стройными рядами 
скачут всадники, идут вооруженные лучники, строители-осадники стоят рядом со своими осадными машинами, потом штурм – падение города, пленники и триумфаторы. Удивительная по выразительности и искусности картина-барельеф. Изображена на барельефе осада израильской крепости Лахиш ассирийским царем Синахерибом в VI веке до нашей эры.
Тель на иврите – холм, гора. Тель-лахиш – холм Лахиш. Обычно холмы искусственные, образовались от наслоений культурных слоев друг за другом. Строились дома, города, селения, осыпались или разрушались завоевателями, и так слой за слоем. Тель-Лахиш находится в Иудейском предгорье на пути из Малой Азии в Синай, дальше в Египет. Тут когда-то проходил караванный путь, соединяющий эти точки. Заходили караваны из Иерусалима и Яффо, Иерихона и Иорданской долины. Место было обитаемым и хлебным.
Обычно тели похожи на конусообразные холмы с плоской вершиной, но Лахиш не такой. С одной стороны к нему ведет небольшая гряда из булыжников. Долгое время археологи не придавали ей никакого значения, но она таила в себе секреты. В 70-80 годы было обнаружено, что эта насыпь имела важное значение. Лахиш был очень важен для Израильского царства, эта крепость должна была оборонять Иерусалим. Это был последний из городов, защищавший Иерусалим с юга. И еще одна функция была у Лахиша: подавать сигналы о приближении врага. Город даже можно разглядеть с вершины холма.
История города-крепости долго скрывала тайны, и разгадать их помог тот самый барельеф из Британского национального музея. Сегодня фигуры ассирийских воинов барельефа воссозданы в археологическом заповеднике, как будто возвращая нас к тем самым временам. Вавилонский царь Синахериб напал на Иудею, но в Лахише этого не знали, и оборонялись до конца. Тогда ассирийцы построили вал из камней (их количество подсчитано примерно – двадцать тысяч!) для осады несдающегося
города. Защитники города выполняли свой долг честно, обороняя город с юга, но беда пришла с севера. Сначала пал Иерусалим, потом второй город, ныне разрушенный – Азекия, а крепость все сопротивлялась. Синахериб не мог оставить среди своих новых владений мятежный и непокоренный город, поэтому с особой силой и напором приступил к осаде. Для этого и была построена эта насыпь. На ней установили осадные орудия, пробившие стены, потом пошли в атаку лучники, потом всадники. Лахиш пал. На этом свою историю закончило Иудейское царство.
Тель Лахиш – археологический парк национального значения. Не только возможность почувствовать дыхание истории в этом месте и ощутить себя жителем Лахиша, сопротивляющимся врагам, привлекает сюда туристов. Здесь можно увидеть, как функционировала крепость, бывшая одновременно и торговым городом и форпостом на границах Иудейского царства. Здесь найдено много остраконов – табличек, написанных на глиняных черепках, иногда на раковинах, которые поведали нам множество подробностей из жизни древних иудеев. Например, много донесений высшим чинам армии о военной обстановке, письма, и так далее. Их сейчас называют лахишскими письмами.
На барельефе из Британского музея последние картины изображают грустно идущих пленников. Евреи уходят в плен в Вавилонское царство. Но они, как мы знаем, вернулись и отстроили Лахиш. Последний бой крепость приняла от Навуходоносора в 586 году до нашей эры. Город был разрушен окончательно. И только в барельефе и археологическом парке живет воспоминание о героизме защитников крепости.
скачут всадники, идут вооруженные лучники, строители-осадники стоят рядом со своими осадными машинами, потом штурм – падение города, пленники и триумфаторы. Удивительная по выразительности и искусности картина-барельеф. Изображена на барельефе осада израильской крепости Лахиш ассирийским царем Синахерибом в VI веке до нашей эры. Тель на иврите – холм, гора. Тель-лахиш – холм Лахиш. Обычно холмы искусственные, образовались от наслоений культурных слоев друг за другом. Строились дома, города, селения, осыпались или разрушались завоевателями, и так слой за слоем. Тель-Лахиш находится в Иудейском предгорье на пути из Малой Азии в Синай, дальше в Египет. Тут когда-то проходил караванный путь, соединяющий эти точки. Заходили караваны из Иерусалима и Яффо, Иерихона и Иорданской долины. Место было обитаемым и хлебным.
Обычно тели похожи на конусообразные холмы с плоской вершиной, но Лахиш не такой. С одной стороны к нему ведет небольшая гряда из булыжников. Долгое время археологи не придавали ей никакого значения, но она таила в себе секреты. В 70-80 годы было обнаружено, что эта насыпь имела важное значение. Лахиш был очень важен для Израильского царства, эта крепость должна была оборонять Иерусалим. Это был последний из городов, защищавший Иерусалим с юга. И еще одна функция была у Лахиша: подавать сигналы о приближении врага. Город даже можно разглядеть с вершины холма.
История города-крепости долго скрывала тайны, и разгадать их помог тот самый барельеф из Британского национального музея. Сегодня фигуры ассирийских воинов барельефа воссозданы в археологическом заповеднике, как будто возвращая нас к тем самым временам. Вавилонский царь Синахериб напал на Иудею, но в Лахише этого не знали, и оборонялись до конца. Тогда ассирийцы построили вал из камней (их количество подсчитано примерно – двадцать тысяч!) для осады несдающегося
города. Защитники города выполняли свой долг честно, обороняя город с юга, но беда пришла с севера. Сначала пал Иерусалим, потом второй город, ныне разрушенный – Азекия, а крепость все сопротивлялась. Синахериб не мог оставить среди своих новых владений мятежный и непокоренный город, поэтому с особой силой и напором приступил к осаде. Для этого и была построена эта насыпь. На ней установили осадные орудия, пробившие стены, потом пошли в атаку лучники, потом всадники. Лахиш пал. На этом свою историю закончило Иудейское царство. Тель Лахиш – археологический парк национального значения. Не только возможность почувствовать дыхание истории в этом месте и ощутить себя жителем Лахиша, сопротивляющимся врагам, привлекает сюда туристов. Здесь можно увидеть, как функционировала крепость, бывшая одновременно и торговым городом и форпостом на границах Иудейского царства. Здесь найдено много остраконов – табличек, написанных на глиняных черепках, иногда на раковинах, которые поведали нам множество подробностей из жизни древних иудеев. Например, много донесений высшим чинам армии о военной обстановке, письма, и так далее. Их сейчас называют лахишскими письмами.
На барельефе из Британского музея последние картины изображают грустно идущих пленников. Евреи уходят в плен в Вавилонское царство. Но они, как мы знаем, вернулись и отстроили Лахиш. Последний бой крепость приняла от Навуходоносора в 586 году до нашей эры. Город был разрушен окончательно. И только в барельефе и археологическом парке живет воспоминание о героизме защитников крепости.
Тель-Лахіш
У Британському національному музеї зберігається дивовижний витвір мистецтва, привезене з Ніневії, з палацу правителів. На барельєфі стрункими рядами скачуть вершники, йдуть збройні лучники, будівельники-осадники стоять поруч зі своїми облоговими машинами, потім штурм - падіння міста, бранці та тріумфатори. Дивовижна по виразності і майстерності картина-барельєф. Зображена на барельєфі облога ізраїльської фортеці Лахиш ассирійським царем Сінахеріб в VI столітті до нашої ери.
Тель на івриті - пагорб, гора. Тель-Лахіш - пагорб Лахиш. Зазвичай пагорби штучні, утворилися від нашарувань культурних шарів один за одним. Будувалися будинку, міста, селища, обсипалися або руйнувалися завойовниками, і так шар за шаром. Тель-Лахиш знаходиться в Юдейськім передгір'ї на шляху з Малої Азії в Синай, далі в Єгипет. Тут колись проходив караванний шлях, що з'єднує ці точки. Заходили каравани з Єрусалиму і Яффо, Єрихону і Йорданської долини. Місце було населеним і хлібним.
Зазвичай ки схожі на конусоподібні пагорби з плоскою вершиною, але Лахиш не такий. З одного боку до нього веде невелика гряда з кругляків. Довгий час археологи не надавали їй ніякого значення, але вона таїла в собі секрети. У 70-80 роки було виявлено, що ця насип мала важливе значення. Лахиш був дуже важливий для Ізраїльського царства, ця фортеця мала боронити Єрусалим. Це був останній з міст, який захищав Єрусалим з півдня. І ще одна функція була у Лахіш: подавати сигнали про наближення ворога. Місто навіть можна розгледіти з вершини пагорба.
Історія міста-фортеці довго приховувала таємниці, і розгадати їх допоміг той самий барельєф з Британського національного музею. Сьогодні фігури ассірійських воїнів барельєфа відтворені в археологічному заповіднику, як ніби повертаючи нас до тих самих часів. Вавилонський цар Синахериб напав на Юдею, але в Лахіш цього не знали, і оборонялися до кінця. Тоді ассірійці побудували вал з каменів (їх кількість підраховано приблизно - двадцять тисяч!) Для облоги нездана міста. Захисники міста виконували свій обов'язок чесно, обороняючи місто з півдня, але біда прийшла з півночі. Спочатку впав Єрусалим, потім друге місто, нині зруйнований - Азека, а фортеця все пручалася. Синахериб не міг залишити серед своїх нових володінь бунтівний і нескорений місто, тому з особливою силою і напором приступив до облоги. Для цього і була побудована ця насип. На ній встановили облогові знаряддя, пробили стіни, потім пішли в атаку лучники, потім вершники. Лахиш упав. На цьому свою історію закінчило Іудейське царство.
Тель Лахиш - археологічний парк національного значення. Не тільки можливість відчути подих історії в цьому місці і відчути себе жителем Лахіш, що чинять опір ворогам, приваблює сюди туристів. Тут можна побачити, як функціонувала фортеця, колишня одночасно і торговим містом і форпостом на кордонах Іудейського царства. Тут знайдено багато остраконах - табличок, написаних на глиняних черепках, іноді на раковинах, які розповіли нам безліч подробиць з життя стародавніх іудеїв. Наприклад, багато донесень вищим чинам армії про військову обстановку, листи, і так далі. Їх зараз називають лахішскімі листами.
На барельєфі з Британського музею останні картини зображують сумно йдуть бранців. Євреї йдуть в полон в Вавілонське царство. Але вони, як ми знаємо, повернулися і відбудували Лахиш. Останній бій фортеця прийняла від Навуходоносора в 586 році до нашої ери. Місто було зруйноване остаточно. І тільки в барельєфі і археологічному парку живе спогад про героїзм захисників фортеці.
Тель на івриті - пагорб, гора. Тель-Лахіш - пагорб Лахиш. Зазвичай пагорби штучні, утворилися від нашарувань культурних шарів один за одним. Будувалися будинку, міста, селища, обсипалися або руйнувалися завойовниками, і так шар за шаром. Тель-Лахиш знаходиться в Юдейськім передгір'ї на шляху з Малої Азії в Синай, далі в Єгипет. Тут колись проходив караванний шлях, що з'єднує ці точки. Заходили каравани з Єрусалиму і Яффо, Єрихону і Йорданської долини. Місце було населеним і хлібним.Зазвичай ки схожі на конусоподібні пагорби з плоскою вершиною, але Лахиш не такий. З одного боку до нього веде невелика гряда з кругляків. Довгий час археологи не надавали їй ніякого значення, але вона таїла в собі секрети. У 70-80 роки було виявлено, що ця насип мала важливе значення. Лахиш був дуже важливий для Ізраїльського царства, ця фортеця мала боронити Єрусалим. Це був останній з міст, який захищав Єрусалим з півдня. І ще одна функція була у Лахіш: подавати сигнали про наближення ворога. Місто навіть можна розгледіти з вершини пагорба.
Історія міста-фортеці довго приховувала таємниці, і розгадати їх допоміг той самий барельєф з Британського національного музею. Сьогодні фігури ассірійських воїнів барельєфа відтворені в археологічному заповіднику, як ніби повертаючи нас до тих самих часів. Вавилонський цар Синахериб напав на Юдею, але в Лахіш цього не знали, і оборонялися до кінця. Тоді ассірійці побудували вал з каменів (їх кількість підраховано приблизно - двадцять тисяч!) Для облоги нездана міста. Захисники міста виконували свій обов'язок чесно, обороняючи місто з півдня, але біда прийшла з півночі. Спочатку впав Єрусалим, потім друге місто, нині зруйнований - Азека, а фортеця все пручалася. Синахериб не міг залишити серед своїх нових володінь бунтівний і нескорений місто, тому з особливою силою і напором приступив до облоги. Для цього і була побудована ця насип. На ній встановили облогові знаряддя, пробили стіни, потім пішли в атаку лучники, потім вершники. Лахиш упав. На цьому свою історію закінчило Іудейське царство.
Тель Лахиш - археологічний парк національного значення. Не тільки можливість відчути подих історії в цьому місці і відчути себе жителем Лахіш, що чинять опір ворогам, приваблює сюди туристів. Тут можна побачити, як функціонувала фортеця, колишня одночасно і торговим містом і форпостом на кордонах Іудейського царства. Тут знайдено багато остраконах - табличок, написаних на глиняних черепках, іноді на раковинах, які розповіли нам безліч подробиць з життя стародавніх іудеїв. Наприклад, багато донесень вищим чинам армії про військову обстановку, листи, і так далі. Їх зараз називають лахішскімі листами.На барельєфі з Британського музею останні картини зображують сумно йдуть бранців. Євреї йдуть в полон в Вавілонське царство. Але вони, як ми знаємо, повернулися і відбудували Лахиш. Останній бій фортеця прийняла від Навуходоносора в 586 році до нашої ери. Місто було зруйноване остаточно. І тільки в барельєфі і археологічному парку живе спогад про героїзм захисників фортеці.
Фото Тель Лахиш
