Город Рош Пина в Израиле

1стр.  -   2 стр.

Достопримечательности Рош Пины

Интересная страна Израиль! Здесь есть такие древности, что дух захватывает, когда пытаешься представить, сколько лет, или сотен, или тысяч лет назад происходило событие. А есть места самые старые в новой истории. Как русское выражение «да нет!», линейной логике это поддается слабо. И все же, они есть. Городок Рош Пина – как раз такое место.
Казалось бы, ничего необычного, старейшее поселение в новой истории страны, основан румынскими эмигрантами в самом конце 1884 года, сейчас проживает немногим меньше трех тысяч человек, находится в четырех километрах от Цфата. «И все?» - скажете вы? Нет, не все. Прогуляемся по улочкам милого и уютного городка вместе с индивидуальным гидом и найдем много интересного, потому что Рош-Пина – как изящная шкатулка с милыми и дорогими сердцу вещичками, которые сразу не открываются.
Немного истории. Самое старое из новых поселений основано выходцами из Румынии на месте другого, основанного видным общественным деятелем, публицистом Элеазаром Рокахом. Болезни и голод к 80-м годам девятнадцатого века практически истребили все население поселка, осталось несколько семей, а в 1882 году приехали переселенцы из Румынии, и поселок получил вторую жизнь. И назвали они его гордо: «Краеугольный камень», что и означает в переводе Рош-Пина. Первая улица в поселке тоже называется просто «Первые» - Ха-Ришоним.
Чем привлекательна Рош-Пина? Атмосферой, особым нежным уютом, живописностью улиц, садов, всего облика. Нет-нет, да и мелькнет расписная старая дверь небесного цвета, старинный горшок, служащий украшением, старый колодец – и представишь себе, как жили тут люди, обустраивались на новом месте, создавали вокруг себя красоту и гармонию. Построили cинагогу в 1887 году, потом еврейскую школу, первую  в Галилее, наладили производство шерстяных ниток и масла. Надо сказать, что не без помощи еврейского сообщества поселенцы все это сделали. На помощь пришел фонд барона Ротшильда, известного мецената, много помогавшего евреям со всего мира с переселением. В Рош Пина сохранился дом, в котором находилась миссия барона, а в 1924 году в этом доме обосновалась организация, помогавшая заселению земель. Называлась она Эрец Израэль Пика, и дом получил название Бейт-Пика. Он отреставрирован и на него можно посмотреть. Есть в Рош-Пина еще один известный дом – дом профессора Гедеона Мера, очень известного доктора, борца с малярией. С 1929 года в нем находился центр по борьбе со страшной болезнью, уносившей ежегодно множество жизней.
Во второй половине ХХ века в Рош Пину приехали художники, скульпторы, музыканты, писатели. Город получил статус творческого центра. Здесь много небольших галерей, выставочных залов, да сами улочки города как музей под открытым небом. Множество маленьких кафе и ресторанчиков, как продолжение галерей, гостеприимно открывают двери, чтобы гости неспешно насладились искусством, общением и вкусными блюдами.
В Рош Пина есть еще одно место, мимо которого нельзя пройти. Это смотровая площадка над городком, с которой открывается потрясающий вид на улочки поселения и на дальние дали. Но это не простое место. Смотровая площадка – мемориал одного из героев Второй Ливанской войны Нимрода Сегева и его сослуживцев, погибших в 2006 году. Мемориал создала его семья, пожелавшая увековечить память сына и его товарищей, сгоревших в танке. Он остался навеки двадцативосьмилетним молодым человеком, своей смертью защитившим будущую мирную жизнь. Нимрод очень любил Рош Пину. Наверное, семья героя хотела, чтобы их сын с неба смотрел на любимый городок, как смотрят сейчас с площадки гости города.  
«Маленькая Европа» - так называют порой Рош Пину в путеводителях. Рискнем не согласиться. Посетите этот чудесный городок вместе с индивидуальным гидом, и вы поймете, что у него есть свое неповторимое обаяние.

Цікава країна Ізраїль! Тут є такі давнини, що дух захоплює, коли намагаєшся уявити, скільки років, чи сотень, чи тисяч років тому відбувалася подія. А є місця найстаріші у новій історії. Як російський вислів «так ні!», Лінійній логіці це піддається слабо. І все ж вони є. Містечко Рош Піна – саме таке місце.
Здавалося б, нічого незвичайного, найстаріше поселення в новій історії країни, засноване румунськими емігрантами наприкінці 1884 року, зараз проживає трохи менше трьох тисяч людей, що знаходиться за чотири кілометри від Цфату. "І все?" - Скажете ви? Ні не все. Прогуляємося вуличками милого та затишного містечка разом з індивідуальним гідом і знайдемо багато цікавого, бо Рош-Піна – як витончена скринька з милими та дорогими серцю дрібнички, які одразу не відкриваються.
Трохи історії. Найстаріше з нових поселень засноване вихідцями з Румунії на місці іншого, заснованого визначним громадським діячем, публіцистом Елеазаром Рокахом. Хвороби і голод до 80-х років дев'ятнадцятого століття практично винищили все населення селища, залишилося кілька сімей, а 1882 року приїхали переселенці з Румунії, і селище отримало друге життя. І назвали вони його гордо: «Наріжний камінь», що означає в перекладі Рош-Піна. Перша вулиця у селищі також називається просто «Перші» - Ха-Рішонім.
Чим приваблива Рош-Піна? Атмосферою, особливим ніжним затишком, мальовничістю вулиць, садів, всієї подоби. Ні-ні, та й майне розписні старі двері небесного кольору, старовинний горщик, що слугує прикрасою, стара колодязь – і уявиш собі, як жили тут люди, облаштовувалися на новому місці, створювали навколо себе красу та гармонію. Збудували синагогу в 1887 році, потім єврейську школу, першу в Галілеї, налагодили виробництво вовняних ниток та олії. Потрібно сказати, що не без допомоги єврейської спільноти поселенці все це зробили. На допомогу прийшов фонд барона Ротшильда, відомого мецената, який багато допомагав євреям з усього світу з переселенням. У Рош Піна зберігся будинок, у якому перебувала місія барона, а 1924 року у цьому будинку влаштувалася організація, що допомагала заселенню земель. Називалася вона Ерец Ізраель Піка, і будинок отримав назву Бейт-Піка. Він відреставрований, і на нього можна подивитися. Є в Рош-Піна ще один відомий будинок – будинок професора Гедеона Мера, дуже відомого лікаря, борця з малярією. З 1929 року в ньому знаходився центр боротьби зі страшною хворобою, яка щороку забирала безліч життів.
У другій половині ХХ століття Рош Піну приїхали художники, скульптори, музиканти, письменники. Місто отримало статус творчого центру. Тут багато невеликих галерей, виставкових залів та самі вулички міста як музей просто неба. Безліч маленьких кафе та ресторанчиків, як продовження галерей, гостинно відчиняють двері, щоб гості неспішно насолодилися мистецтвом, спілкуванням та смачними стравами.
У Рош Піна є ще одне місце, повз яке не можна пройти. Це оглядовий майданчик над містечком, з якого відкривається чудовий краєвид на вулички поселення та на далекі дали. Але це просто місце. Оглядовий майданчик – меморіал одного з героїв Другої Ліванської війни Німрода Сегева та його товаришів по службі, загиблих у 2006 році. Меморіал створила його сім'я, яка побажала увічнити пам'ять сина та його товаришів, які згоріли в танку. Він залишився навіки двадцятивосьмирічним молодим чоловіком, який своєю смертю захистив майбутнє мирне життя. Німрод дуже любив Рош Піну. Напевно, сім'я героя хотіла, щоб їхній син з неба дивився на улюблене містечко, як дивляться зараз із майданчика гості міста.
"Маленька Європа" - так називають часом Рош Піну в путівниках. Ризикнемо не погодитися. Завітайте до цього чудового містечка разом з індивідуальним гідом, і ви зрозумієте, що у нього є своя неповторна чарівність.

Фото Рош Пина

               

Видео Рош Пина