Мемориал в Иорданской долине
Игаль Томаркин
Эрец аМирдафим

Мемориал в Иорданской долине

Иорданская долина – место, где каждый камень, каждая гора, каждая стена или руина овеяны ветрами истории. Подножье горы Сартаба. Кажется, что можно просто идти по дороге, или ехать, и везде найдешь что-то интересное, связанное с исходом из Египта, с христианством и самаритянами. Есть у Иорданской долины и современная история. И тоже в ней немало горестных и трагических страниц. Так уж сложилось, что эта земля не знала долгих мирных периодов. К сожалению, ХХ век не стал исключением, напротив, увеличил противостояние, веками существовавшее на Ближнем востоке. И неважно, что стало причиной: борьба за плодородные земли, религиозная вражда, чужое и грубое подстрекательство и вмешательство – неспокойно здесь было всегда. Поэтому в Израиле свято чтут память погибших в последние столетие. Благодаря их отваге, самоотверженности, силе и отданным жизням живет и процветает наше относительно молодое государство. Но с тех пор армия Израиля стала одной из лучших в мире, а в борьбе с террором вообще лидирует.
На 90-м шоссе – самой длинной дороге Израиля – есть возвышенность, где установлен мемориал Иорданской долины. Немного надо рассказать об истории, которая лежит в основе появления этого памятника.
В 1972 году израильский военачальник Рехавам Зееви выдвинул инициативу об увековечении подвига израильских солдат, погибших на восточных границах Израиля. Скульптором и архитектором памятника выступил Игаль Тамаркин. На площадке высоко над трассой поставлены белоснежные блоки в хаотичном порядке, почти в центре в блоках дулом вниз – автомат. Будто солдат уронил его, но подхватит другой солдат, и бой продолжится. На стеле – имена павших, выбитых в черном цвете. Вообще памятник черно-белый. Блоки создают странную игру света и тени. И для этого есть своя причина.
Эта история связана с Шестидневной войной. В июне 1967-го Израиль в течение шести дней вел активные боевые действия с Египтом, Иорданией, Сирией, Ираком и Алжиром. Война закончилась безоговорочной победой Израиля, в результате которой сектор Газа, Голанские высоты и западный берег реки Иордан перешли к Израилю. Активные боевые действия закончились, но кровопролитие продолжалось. Арабские террористы не прекратили военных действий, они изменили их характер. Действия стали изощреннее, хитрее. Террористы проникали через границу ночью и по местности, пересеченной горами, холмами, ущельями, продвигались внутрь территории. Израильтяне выбрали тактику преследования: они шли за отрядами след в след во главе со старшими командирами, которые всегда были впереди и личным примером поддерживали солдат. Горы Самарии и берег Иордана стали называть землей преследователей, а боевые действия – войной преследования. Первыми гибли высшие офицеры, командовавшие преследованиями. В 1968 году к командованию приступил Реехев Зееви, а уже в 1972 году мемориал был открыт. И еще немного об этом человеке: сам Зееви возглавлял 120 преследований, выжил, но был убит арабскими террористами в 2002 году в отеле «Хайят». Судьба этого человека доказывает, как тяжело и трудно достигался мир на этой земле. Война Преследований закончилась в 1970 году Черным сентябрем – король Иордании уничтожил отряды террористов на своей территории, но погибших израильтян было не вернуть. Оставалось только помнить и благодарить. Мемориал так и был задуман авторами: нагромождение блоков дает причудливые тени, искажает реальность. Вводит в заблуждение об истинном виде и размере. Разве не то же происходило во время преследований, когда ночные тени искажали истинные формы, а в каждой пещере таилась смертельная опасность? Очень выразительный и запоминающийся мемориал. Он расположен на высоте, и можно видеть, в каких условиях воевали те, кому поставлен памятник. Осмотр памятника, возможно, не займет у вас много времени, но тронет сердце точно.   

Меморіал у Йорданській долині

Йорданська долина – місце, де кожен камінь, кожна гора, кожна стіна чи руїна овіяні вітрами історії. Здається, що можна просто йти дорогою, або їхати, і скрізь знайдеш щось цікаве, пов'язане з результатом Єгипту, християнством і самаритянами. Є у Йорданської долини та сучасна історія. І теж у ній чимало сумних та трагічних сторінок. Так склалося, що ця земля не знала довгих мирних періодів. На жаль, ХХ століття не стало винятком, навпаки, збільшило протистояння, що століттями існувало на Близькому сході. І неважливо, що спричинило: боротьба за родючі землі, релігійна ворожнеча, чуже і грубе підбурювання та втручання – неспокійно тут було завжди. Тому в Ізраїлі свято вшановують пам'ять загиблих в останні сторіччя. Завдяки їхній відвазі, самовідданості, силі та відданим життям живе та процвітає наша відносно молода держава. Але з того часу армія Ізраїлю стала однією з найкращих у світі, а у боротьбі з терором взагалі лідирує. На 90-му шосе – найдовшій дорозі Ізраїлю – є височина, де встановлено меморіал Йорданської долини. Дещо треба розповісти про історію, яка лежить в основі появи цієї пам'ятки. У 1972 році ізраїльський воєначальник Рехавам Зеєві висунув ініціативу про увічнення подвигу ізраїльських солдатів, які загинули на східних кордонах Ізраїлю. Скульптором та архітектором пам'ятника виступив Ігаль Тамаркін. На майданчику високо над трасою поставлені білі блоки в хаотичному порядку, майже в центрі в блоках дулом вниз - автомат. Наче солдат упустив його, але підхопить інший солдат, і бій продовжиться. На стелі – імена полеглих, вибитих у чорному кольорі. Загалом пам'ятник чорно-білий. Блоки створюють дивну гру світла та тіні. І на це є своя причина. Ця історія пов'язана із Шестиденною війною. У червні 1967-го Ізраїль протягом шести днів вів активні бойові дії з Єгиптом, Йорданією, Сирією, Іраком та Алжиром. Війна закінчилася беззастережною перемогою Ізраїлю, внаслідок якої сектор Газа, Голанські висоти та західний берег річки Йордан перейшли до Ізраїлю. Активні бойові дії закінчилися, але кровопролиття тривало. Арабські терористи не припинили військових дій, вони змінили їхній характер. Дії стали витонченішими, хитрішими. Терористи проникали через кордон уночі і місцевістю, пересіченою горами, пагорбами, ущелинами, просувалися всередину території. Ізраїльтяни обрали тактику переслідування: вони йшли за загонами слід у слід на чолі зі старшими командирами, які завжди були попереду та особистим прикладом підтримували солдатів. Гори Самарії та берег Йордану стали називати землею переслідувачів, а бойові дії – війною переслідування. Першими гинули вищі офіцери, які командували переслідуваннями. У 1968 році командування приступив Реєхев Зеєві, а вже в 1972 році меморіал був відкритий. І ще трохи про цю людину: сам Зеєві очолював 120 переслідувань, вижив, але був убитий арабськими терористами у 2002 році в готелі Хайят. Доля цієї людини доводить, як тяжко і важко досягався мир на цій землі. Війна Переслідувань закінчилася у 1970 році Чорним вереснем – король Йорданії знищив загони терористів на своїй території, але загиблих ізраїльтян було не повернути. Залишалося тільки пам'ятати і дякувати. Меморіал так і був задуманий авторами: нагромадження блоків дає химерні тіні, спотворює реальність. Вводить в оману про справжній вид і розмір. Хіба не те саме відбувалося під час переслідувань, коли нічні тіні спотворювали справжні форми, а в кожній печері таїлася смертельна небезпека? Дуже виразний меморіал, що запам'ятовується. Він розташований на висоті, і можна бачити, за яких умов воювали ті, кому поставлено пам'ятник. Огляд пам'ятника, можливо, не займе у вас багато часу, але торкнеться серця точно.

Фото Мемориал в Иорданской долине

           

Видео Мемориал в Иорданской долине